29 січня вихованці гуртків "Нащадки перемоги",  "Петриківський розпис" та інших вшанували пам'ять   юних  українців, які віддали своє життя за незалежність і волю молодої української республіки. Хлопчики, яким було від 14,  а найстаршому - 21 рік, не вагаючись, стали  на захист своєї землі, своєї країни. Їх було 300, а знищили більше  3 000 озброєних до зубів ворогів.   Навіть ворог завмер вражений: їх убивали ... Діти!

          Не могли ці діти  виграти битву, але зберегли час  для підписання важливих документів, необхідних молодій державі. І вічна пам'ять матерям, які виховали таких дітей! 

          Не всіх було вбито в бою. 27  хлопчаків  було взято в полон. Їм було оголошено вирок: розстріл. Під наведені на них  рушниці   7 -  класник  заспівав  "Ще не вмерла Україна..."   Падали на рідну землю, як осіннє листя: тихо, повільно,  не вірячи, що все скінчилося...

          Війни на нашій землі, війни за нашу землю.  Скільки їх ще буде? Скільки ще молоді треба покласти  у  рідну землю, щоб  настав такий очікуваний мир?     Але всіх, хто захищав її від ворога, хто віддав за неї  своє  життя, ми будемо пам'ятати вічно. І їх, 300 безвусих хлопчиків, пам'ятаємо, не забуваємо!

Пшенічнікова В.С.