Завжди у селах наших так було –
Після закінчення, та і під час роботи
Піснями наповнювалося село,
Бо пісня проганяє всі турботи.
І в довгії зимові вечори,
І в літнії короткі теплі ночі
Завжди мої співали земляки
Про козаків, калину, карі очі…
Згадаємо ж давайте  у цю мить,
Що українці – це народ співучий,
Ніщо не може нашу пісню зупинить,
Наповним піснею наш край квітучий!

          Такими словами 22 лютого в школі розпочався національно-патріотичний фестиваль  «Україна – єдина країна».  Свято  рідної  української мови, української пісні – традиційне  для  нашої  школи.  Щороку  ми  вітаємо людей, які зберігають і примножують звичаї  і традиції  нашого народу.   Цьогоріч  у гостях були  такі талановиті люди рідного краю, що  від їхньої майстерності,  пісень у їхньому виконанні  інколи на очах з'являлися  сльози. Виступи  гостей зривали  безкінечні оплески.  Посмішки від задоволення   освітлювали зал, а пісні   наповнювали серця слухачів любов'ю до свого багатостраждального народу, своєї держави.                    Військовчани Кужіль Тетяна Іванівна та Скрипкіна  Валентина Василівна зачарували слухачів  піснею  «Журавка», яка є  актуальною  і сьогодні. Скільки матерів, дружин  залишилися  без синів, чоловіків.  І так хочеться, щоб закінчилася війна і  на нашій землі запанував мир,  щоб наша країна залишилася єдиною, щоб народ зажив  щасливим і мирним життям,  яке вистраждав у своїй боротьбі за волю і незалежність.
          Із Прикарпаття  родом, а прожила все життя у Військовому, Решетнік Олена Павлівна має голос  такий, що йому мало місця було в залі.  Притишено слухали учні   пісні, які  прославляли  красу    Західної   України.
          Нарешті  в національних костюмах, з привітними посмішками  на обличчі вийшли  учасники гурту «Співаночки».  Ми вдячні депутату районної ради  Гурі  Федору  Євгеновичу   за   спонсорську допомогу  цьому гурту. По доброму заздримо оріхівчанам, які мають можливість слухати на всіх святах  українську народну пісню у виконанні  цих прекрасних жіночок. Адже виконані ними пісні нікого не залишають байдужими і переконують кожного -  пісня творить дива, показуючи незрівнянну красу нашої величної України. Доводять,  що Україна – розкішний вінок із рути і барвінку, вишневий сад  і десь далеко за гаєм переливи дівочих голосів. Україна – край гарячої любові до волі, до свого народу, до своєї землі. Все це збереглося в піснях, які передаються нам із покоління в покоління. Ці пісні звучали для нас, у нашій школі!!! А які гуморески  подарувала нам «Співаночки»!..
           По закінченню свята велика родина :   учасники та слухачі фестивалю  -виконали  головну пісню нашої держави - Гімн України.
           Ми щасливі, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі й чудово виливати свої думи, свої мрії, почуття у пісню.  Поки є такі люди, які співають, поки є Україна.  Поки  жива українська мова – бути українському народові!   Народу, який  має такі пісні нічого боятися за своє майбутнє. Адже стільки в них краси і грації, скільки дужого  і молодого почуття!