Виявляється, життя інколи справді ділиться на «до» і «після». І буває це не десь за обрієм чи в далекій країні. Усе це трапилося з нами, на нашій українській землі, де прапор – кольору осіннього степу та чистого  блакитного неба. А ще чорної землі та розмитої багряної крові. Один, як свідчення нашої чистоти і незбагненності. Інший – упертої боротьби за омріяну свободу.
          Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні ж вона на всіх одна — війна, хоч як би ми її не називали. Хтось бере в руки зброю і йде захищати рідну землю, а хтось допомагає фізично, фінансово чи морально. В прагненні підтримати наших відважних вояків єднаються і дорослі, і діти. Так у багатьох населених пунктах нашого району, щоб віддячити своїм героям-землякам, організовують щирі, по-родинному теплі зустрічі.
          Ще в І семестрі в стінах нашої школи пройшли зустрічі учнів  із  учасниками  АТО,  які є  її випускниками.  Про  страшні  події  війни на Сході України  ми вже дізналися від   Клименка Віктора Михайловича та  Бакума Сергія  Олександровича.
          12 лютого 2016 р. до школи   завітали ще 2 наших випускники:  Аглеулін  Руслан  Геннадійович  та   Воробйов Микола Миколайович. Чоловіки відгукнулися на заклики мобілізації і добровільно пішли захищати територію і суверенітет рідної держави.
           Виховний захід розпочався піснею, яка написана  ще в роки ІІ Світової війни «Степом… Степом..» у  виконанні Кужіль  Тетяни Іванівни. Але сльози у слухачів з’явилися  ще й від того, що вона    актуальна сьогодні: тим же степом йдуть солдати, у тому ж степу вони  гинуть і так же чекають на них матері…  Мабуть, недостатньо ми говорили про мир, якщо на нашій землі йде війна…
          Ведучі  Омельянова  Юлія та Плахота   Єлизавета  надали слово гостям. Вони  розповіли  про   те, як увірвалася війна в їхнє мирне життя, про бойовий шлях, який   пройшли, про перший  жорстокий бій,  який  хлопці відбили.  Микола   Миколайович так спокійно, безпафосно розповів   про те , як він врятував життя своїм побратимам , отримавши за це нагороду -  «Орден  за     мужність».  В учнів це викликало здивування і вони  запитали: «А чи не страшно було?»  На що мужній  боєць відповів: «А тоді про це ніколи було думати. Просто треба було  рятувати  друзів…»
          Із  спогадів  Руслана   Геннадійовича найбільше вразила   розповідь про бій, який    відбувся на день народження його мами.  Це був  найжорстокіший   бій  за його     військову службу в зоні АТО.  І вже прощаючись із життям, молив Бога:« Тільки не на день  народження мами, тільки не сьогодні!..» Бог почув його слова і зберіг життя відважного  захисника.  Зберіг його  для мами, для сина, для всіх нас. Господи,  збережи всіх  воїнів, які стоять на сторожі нашого мирного сну, нашого спокою,  спокою України!
          Вже стало традицією на такі зустрічі запрошувати   колишнього  вчителя- пенсіонера Кавуна Анатолія Васильовича, який   подарував учням, гостям  свою нову пісню «Чорний тюльпан», присвячену  війні в Афганістані. Виконав її разом із випускником школи Місюрою Олегом Олеговичем. Учні, стоячи,  оплесками дякували  їм.
          Воробйов М.М. та Аглеулін Р.Г. передали до шкільного музею бойової слави пакет із сухим пайком, який видають бійцям, що знаходяться в зоні АТО.
          Президент школи Плахота Єлизавета  висловила гостям слова  вдячності  за    героїчні  подвиги,  за  наше  мирне  майбутнє, а також  ознайомила  присутніх  з тією роботою, яка проводиться в школі по допомозі учасникам зони АТО :  нещодавно односельцю Капіцину Володимиру передали 500 грв., зібрали для бійців продуктовий набір, молодші школярі написали листи та своїми ілюстраціями показали, як на  захисників чекають їхні близькі та рідні, що ми просимо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей. А ще готуємо експонати та збираємо  матеріали для нової   експозиції у шкільний музей бойової слави «Війна на Сході України».
          Традиційно зустріч завершили  виконанням  Гімну України.

          Щоб переглянути фотозвіт натисніть на зображення: