Здрастуй, Слово,

Українська Мово!

Здрастуй на межі тисячоліть!

Квітни калиново й барвінково,

Запашна вічнозелена віть!..

         Такими словами розпочалася святкова лінійка, присвячена Дню української писемності і мови.
         У цей день – 9 листопада - за традицією покладають квіти до пам’ятника Несторові Літописцю,    результатом 20-річної важкої праці якого стала „Повість минулих літ”.  Із Києва  „Повість” пішла між слов’ян і стала досить популярною та шанованою. В ній автор використовував також численні праці своїх попередників (Василя, Федора, Никона Великого), а також усні народні перекази, свідоцтва очевидців, власні спостереження, вставки з Біблії, з перекладної грецької та болгарської літератури.

         Для тих часів це була неймовірна титанічна праця, автором якої була освічена людина, що віддала своє життя улюбленому книжному навчанню, яка знала кілька іноземних мов. На лінійці у виконанні і наймолодших, і найстарших звучали вірші та пісні українською мовою. Усі довели, що вони – справжні українці, які так палко люблять і поважають свою мову і свою Батьківщину…
         Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу — скарбом, що передається від покоління до покоління, що об’єднує минуле й прийдешнє. Мова — живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей скарб, прислухаючись до порад відомого нашого поета Максима Рильського:

    Як парость виноградної лози,
    Плекайте мову.
    Пильно й ненастанно
    Політь бур’ян.
    Чистіша від сльози
    Вона хай буде.
    Вірно і слухняно
    Нехай вона щоразу служить вам,
    Хоч і живе своїм живим життям.