Заклад загальної середньої освіти "Військова гімназія" Солонянської селищної ради Дніпропетровської області


запам'ятати

 



Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія

Екскурсія рідним краєм

5 лист. 2015
Краєзнавці школи продовжують знайомитися з визначними місцями Придніпров’я. Цього дня їх привітно стрічав старовинний, століттями забутий кромлех, який знаменитий тим, що ще до зародження християнства тут люди молилися своїм богам – Перуну, Ярилу, Дажбогу...

           Краєзнавці школи  продовжують знайомитися  з визначними місцями Придніпров’я. Цього дня  їх привітно стрічав  старовинний,  століттями  забутий  кромлех, який знаменитий тим, що ще до зародження християнства тут люди молилися  своїм богам – Перуну, Ярилу, Дажбогу... Розкидані валуни кромлеху лежали по кругу так, ніби їх обережно розклала  чиясь рука. На  одному з них начебто відбиток кінцівки «динозавра».  Щось було задумано: чи то для будівництва якоїсь фігури, чи то  для оздоблення місця для жертвоприношення.  Люди хотіли   задобрити   богів   для полегшення  своєї   долі, вимолюючи  то дощ, то  спокій, то  успішну рибалку… Сьогодні це невідомо.  Але, дивлячись на загадкове  розміщення кам’яних валунів, виникає думка: щось завадило   їх  власнику здійснити свою мрію і збудувати геніальне  творіння. Що саме? Нам, сьогоднішнім, це невідомо. А час летить…  Такий невивчений і невідомий Час. Іноді він тягнеться  досить довго, іноді летить, мов стріла. Тому і  лежать  ці валуни, розкриті сонцю,  чекаючи завершення своєї місії. Бо ж   для чогось вони там лежать?..
        …Незабаром  краєзнавцям відкрив свої обійми осінній парк зі старими деревами – велетнями, на листі  яких  лежало тремтяче від  легкого подиху вітру,  напівпрозоре,  з крапельками роси, павутиння. Крізь листя і павутиння  пробивалось сонячне проміння. А  вгорі, між верхівками дерев, виднілося блакитне, з білими хмаринками, небо. Все було наповнене сонячним теплом, світлом, якоюсь енергією, що ніби підіймала всіх  над всім земним, і  несла у  світ, в якому живе тільки добро, мир та радість. Хотілось не спішити, не бігти, а милуватись цим раєм. І ось, нарешті – кам’яна  брила, на якій є напис,  що  на цьому  місці  було вбито  київського князя Святослава...
          Час знову нагадав про себе і всі поспішили додому. Кожен із своїми думками, з тим, що ми приходимо у цей світ зі своєю місією, яку повинні здійснити.  Але яка вона в нас?..